Розгін комп’ютера. Вступна. Що до чого і чому.





Упевнений, користувачі не самих продуктивних систем, так званих «домашніх» комп’ютерів, не раз мріяли про хоч невеликому прирості потужності їхніх комп’ютерів, нехай і трохи, але наближає їх (комп’ютери) до більш серйозних «ігровим» машинам або просто більш спритним побратимам . Багато виправдано вдавалися для цих цілей до оптимізації комп’ютера, однак оне далеко не все, що можна зробити, адже для досягнення цієї мети існує ще два способи.

Розгін комп'ютера. Вступна. Що до чого і чому.

Перший — придбання більш потужного комп’ютера та / або його деяких комплектуючих. Зрозуміло, що даний спосіб підходить не всім. По-перше, у фінансовому плані — далеко не кожен піде купувати процесор або відеокарту ціною, рівною його окладу, а бувають і такі, яким просто морально складно віддати 10000 рублів за «залізяку» розміром із сірникову коробку. По-друге, технічний прогрес не стоїть на місці і може бути раз на півроку на ринку та й з’явиться чергова новинка, яку відразу стає «треба», адже завжди хочеться швидше, вище, сильніше і все таке. Другим же способом є так званий «розгін» компонентів комп’ютера, будь то процесор, відеокарта або щось ще.

Про це самому і піде мова в даному матеріалі (до слова, оним ми відкриваємо цілу рубрику «Розгін комп’ютера«, в якій справно будуть з’являтися статті з відповідної тематики).

Ну що, поїхали.

Загальна інформація про процес розгону комп’ютера. Принципи і факти.

Мета статті — постаратися доступно пояснити читачеві суть розгону і його принципи. Тут не будуть описані конкретні приклади цього процесу, а тільки основні способи і необхідні характеристики компонентів, які впливають на продуктивність комп’ютера.

Отже, насамперед розгін (overclocking) — робота окремих пристроїв або комп’ютера в цілому на позаштатних (часто екстремальних) режимах.

Безсумнівно, основною причиною розгону є підвищення продуктивності системи, досить значне при вмілому і обдуманому підході. Таким чином можна заощадити деяку суму на покупку нових і більш дорогих компонентів комп’ютера.

Головними недоліками розгону можна назвати скорочення терміну служби і небезпека виходу з ладу розігнаного пристрою в наслідок недостатнього охолодження або роботи на надмірно завищеною частоті. Так само слід згадати про гарантії — на згоріле в процесі розгону пристрій вона не поширюється, оскільки виробник не гарантує стабільну роботу при характеристиках, що перевищують паспортні значення (навіть якщо для цього використовується поставляється самим виробником утиліта). З іншого боку факт розгону складно довести, тому все ж можна в магазині спробувати звільнитися фразою «Воно саме згоріло!».

Перед тим як перейти безпосередньо до теми бесіди, не зайвим буде врахувати ще два важливих моменти:

Результатом розгону пристроїв комп’ютера є збільшення виділяється ними тепла. В першу чергу слід подбати про охолодження. Мінімальні дії при цьому — ретельно прочистити радіатори кольорів процесора і відеокарти, при можливості бажано замінити термопасту на свіжу. Так само не зайвим буде установка додаткових вентиляторів в корпус системного блоку для відведення зайвого тепла.

Для більшої надійності можна замінити основні елементи системи охолодження — придбати новий більш ефективний кулер для центрального процесора, радіатори для оперативної пам’яті. В крайньому випадку встановити СВО (систему водяного охолодження).

Так само розгін безпосередньо впливає на енергоспоживання. Блок живлення комп’ютера повинен володіти достатнім запасом потужності, інакше неминучі «осідання» напруги та інші страшні біди.

А тепер про головне.

Почнемо з того, що розгону піддаються не всі компоненти комп’ютера, деякі просто неможливо розігнати в домашніх умовах, деякі взагалі не має сенсу «гнати» (наприклад, жорсткий диск і звукова карта відповідно). Основними ж «розгінними» комплектуючими є процесор, відеокарта і оперативна пам’ять. Давайте коротенько поговоримо про кожного з них з точки зору розгону.

Процесор.

Як відомо багатьом, той є «мозком» комп’ютера, саме на нього покладено функції обробки даних і від його швидкодії безпосередньо залежить швидкодія всієї системи. Найважливішою характеристикою є частота (тактова частота, частота CPU). Саме її необхідно збільшити для приросту продуктивності. Розгін здійснюється або шляхом зміни налаштувань в BIOS, або спеціалізованими програмами. Як на мене, так нормальний метод саме перший.

Розгін комп'ютера. Вступна. Що до чого і чому.

Підсумкова частота процесора (т.е та, що вказується в прайс-листах, відображається при завантаженні або у всяких програмках, що показують дані про комп’ютер і тп) обчислюється за формулою «частота = базова частота * множник процесора» (тут і далі під базовою частотою мається на увазі «Частота Шини» (FSB — Front Side Bus), т.е ці терміни означають теж саме, хоча й «тасуються» в ході тексту). Пару слів про кожен елемент рівняння:

Базова частота задається спеціалізованої мікросхемою — генератором тактових імпульсів, розташованої на материнській платі, т.е у кожної материнської плати є в характеристиках пункт «Частота FSB«

Множник процесора (так званий коефіцієнт множення) — це характеристика процесора, а саме, число, на яке множиться значення базової частоти, в результаті чого і обчислюється, так би мовити, кінцева частота. Проте він (множник) майже у всіх сучасних процесорів заблокований виробником, або встановлений в максимальному значенні, тому при розгоні ми можемо лише змінювати частоту шини.

Наприклад, при значенні базової частоти 200МГц і коефіцієнті множення, рівному 10, кінцева частота процесора дорівнює 2000МГц (2ГГц), що і вказується в прайсах. Забравшись в BIOS і збільшивши частоту шини з 200МГц до 220МГц можна отримати 2200МГц «процессорной» частоти. Ну і так далі поки не зайдемо в стелю, при якому закінчується стабільність і починаються сині екрани смерті або ж зовсім відмова запуску комп’ютера.

Тут слід зазначити, що від значення частоти FSB (тобишь цієї самої Базовою частоти) залежить не тільки швидкодію процесора, але і інших пристроїв комп’ютера. Це означає, що може настати такий момент, що при певному її значенні якийсь пристрій може відмовитися працювати. Це теж слід врахувати при розгоні.

Відеокарти.

Оні мають свій BIOS, тому майже не залежать від налаштувань, які ми вказуємо для мат.плати, т.е не піддаються розгону через ону. Самі ж картки розганяються спеціалізованими програмами, або поставляються виробником і входять в комплект поставки, або, так би мовити, сторонніми, т.е розробленими ким-небудь ще.

Принцип розгону такий же, як і у процесора — поступовий підйом по черзі частоти графічного чіпа і пам’яті на десяток мегагерц, потім тестування на стабільність, у разі вдалого проходження тесту вся процедура повторюється. Мета — грубий пошук максимальних частот на яких відеокарта працює без збоїв. Ознаками збоїв є артефакти зображення — «випадання» пікселів на екрані, сторонні смуги, зміна кольору і тп, т.е, якщо подібне починає проявлятися при роботі відеокарти, то досить повернутися до попередніх стабільним частотам і вважати розгін картки на сім закінченим.

Розгін комп'ютера. Вступна. Що до чого і чому.

Тест проводиться призначеними для цього програмами або на улюблених іграх. Що характерно, на цих етапах розгону досить короткою перевірки відеокарти, аж до 10 хвилин в тій же самій грі, з метою виявити наявність вищезазначених артефактів, попутно поглядів на температуру, бо она температура (так само як і температура інших елементів при їх розгоні) зростає одночасно з нарощуванням Вами частот, тому рекомендується ретельно за нею стежити. Якщо відеокарти температура в районі 70 градусів, то слід замислитися про додаткове охолодження. При відсутності такої можливості краще припинити розгін і повернутися до стандартних значень частот (які попередньо варто записати, та й взагалі, бажано вести записи кожного кроку).

На цьому етапі закінчується попередній розгін (т.е як писалося вище, грубий пошук частот) і починається більш точний.

Принцип цієї стадії — зміна частот вже на 1-2 МГц з наступним тестуванням після кожної зміни. Мета — знайти абсолютні (граничні) частоти, при яких робота відеокарти залишається стабільною.

Перевірка стабільності на цій стадії є більш глибокою і тривалою, ніж 10 хвилин при грубому пошуку частот. Часто, в даному випадку, радять нічний тест в грі, здатної програвати демо-сцени з використанням власного движка, а не відеоролика. Якщо вранці комп’ютер не може завис, що не перезавантажився, немає змін у зображенні, то розгін можна вважати успішним.

Оперативна пам’ять.

Найбільш поширеними варіантами розгону оперативної пам’яті є збільшення її частоти і зменшення таймінгів.

Частота пам’яті залежить від значення все тієї ж базової частоти, так як оперативна пам’ять теж має свій коефіцієнт множення (на деяких материнських платах існує можливість його змінювати).

Розгін комп'ютера. Вступна. Що до чого і чому.

Тобто, як було сказано вище, збільшуючи базову частоту можна збільшити не тільки частоту процесора, але і оперативної пам’яті, що зазвичай і відбувається (до слова, часто розгін процесора, як кажуть, «впирається» саме в пам’ять, т.е вона вже не може працювати на заданій частоті шини, а ось у процесора ще є запас, тому особливі ентузіасти розгону навіть змінюють пам’ять, щоб розкрити розгінний потенціал процесора).

І якщо з частотою все зрозуміло, то з таймингами справа йде складніше.

Для звернення до комірки пам’яті контролер виконує декілька запитів — задає номер, так званого, банку, номер сторінки в ньому, номер рядка та номер стовпчика. Таймінг — це якраз час на виконання кожної операції, не тільки зазначених, інших теж. Існує досить багато цих самих таймингов, але при розгоні зазвичай використовуються наступні:

затримка між подачею номера рядка і номера стовпчика, звана часом повного доступу (англ. RAS to CAS delay);

затримка між подачею номера стовпця і отриманням вмісту комірки, звана часом робочого циклу (англ. CAS delay);

затримка між читанням останньої комірки і подачею номера нового рядка (англ. RAS precharge).

Одиниця виміру таймингов — наносекунд і, природно, що чим воно менше, тим швидше виконується операція.

Одночасно підвищити частоту і знизити таймінги оперативної пам’яті можна. Тут доводиться вибирати, або «золота середина» (трохи наростили частоту, трохи збили тайминги), або щось одне. Просто справа в тому, що, якщо істотно піднімається частота, то тайминги доведеться залишити стандартні, а в деяких випадках їх навіть потрібно збільшити в цілях стабільності. І навпаки, знижуючи тайминги, можливо, доведеться придавити і частоту. Сказати однозначно, що з цього важливіше не можна, однак я прихильник розгону по частотах.

Післямова.

Ось такі от справи.

Таким чином, поступово «розганяючи» комп’ютер, а точніше кожен з його важливих компонентів, можна домогтися деякого збільшення продуктивності, часом навіть дуже істотного, бо, наприклад, Ваш покірний слуга сіс.адмін, розігнав свій процесор на 50%, т.е з 2,4 до 3,6 Ghz, а це, по-перше, м’яко кажучи, непоганий приріст продуктивності, а по-друге, зекономлені пару тисяч ніж при покупці процесора з уже встановленою подібної частотою.

Якось так. Як і завжди, якщо є якісь питання, доповнення, подяки і тп, то пишіть в коментарях до даної статті.

В рамках наступного матеріалу в цій рубриці, ми розглянемо вже конкретний приклад, інструменти та методики розгону. З чого почнемо поки не знаю, але, швидше за все, з улюбленого всіма процесора.

PS: За існування оной статті окреме спасибі одному проекту та члену нашої команди під ніком «Sinclair».