У жаху або Смерть жорстких дисків





Днями помер терабайтний жорсткий диск компанії Seagate, на якому було майже все: фотки, музика, проекти, торрент, локалка і багато чого ще. Треба сказати, що так мене гвинти (тобишь жорсткі диски) від цієї компанії (і взагалі від будь-яких інших) ще не підводили. Померлий девайс купувався з метою бекапа, тобто щоб перенести на нього майже все зберігалося на 0-вому рейді бо останній, як відомо, на 50% більше схильний до ризику втрати даних. Купив, переніс усе, сиджу задоволений. Минуло пару місяців. І тут, як кажуть, не чекали — включивши комп’ютер, я виявив, що диск видає клацають звуки (тобто на обличчя збій механіки), працювати відмовляється, девайс доведеться тягти в гарантію, а дані, швидше за все, загублені. З чого цей гад (інакше назвати його не можу) відкинув лапки, особисто мені, рішуче не ясно бо він обдувався трьома кулерами, мешкав в окремому відсіку і обслуговувався мало не як музейний експонат з пензликом.

Гаразд, я не дуже засмутився — музику, фільми і все інше можна перескачать і єдина тяжка втрата — це величезна кількість знятих фоток. Проекти і частина інших різниць (у тому числі частково музика, частково старі фотки і тд і тп) збереглися на зовнішньому жорсткому диску і я вже було вирішив, що все в общем-то не так страшно.

Я помилявся.

Сьогодні, діставшись на роботу, я виявив, що внешник теж помер і геть відмовляється визначатися будь-яким офісним комп’ютером, лаючись, що це невідомий пристрій і, якщо воно не визначитися після перевтиківанія, його слід замінити. Як Ви розумієте перевтиківаніе нічого не змінило. Загалом 1,25 терабайта найцінніших даних (тобишь 1250 гігабайт) канули в лету і ніякі бекапи не допомогли.

Ось так от буває.